Душеопікунство дало мені декілька речей. По-перше, з’явилася надія на нормальне життя у вірі, яку я майже втратила. По-друге, розвіялися сумніви у моєму спасінні й народженні згори (наскільки це можливо). По-третє, я побачила, як я грішу, домагаючись чогось власного, а не Божого. І все це роблю, вважаючи себе жертвою і несправедливо ображеною (це було найбільшим відкриттям!).

Я – мама трьох діток. Так склалося, що виховую їх одна. Більш як 20 років тому я прийняла Ісуса своїм Господом і Спасителем.

Багато років мене пов’язували складні й важкі взаємини з одним чоловіком, але розірвати їх я не могла. Через рік після покаяння Господь допоміг мені зробити цей крок. Тоді я гадала, що проблему вирішено, але пізніше виявилося, що це був лише початок Божої роботи в моєму житті.

В 2010 році мене відлучили від церкви.

Я закохалася в невіруючого чоловіка, і ми побралися, незважаючи на всі наставляння та перестороги. Мені явно не вистачало страху перед Господом. Тому я відвернулася від Бога і виключила Його з свого життя.

Душеопікунство допомогло мені побачити те, чого сама я просто не бачила. Допомогло копати в серці й докопатися до глибини, куди сама я б не пішла; побачити, чого моє серце прагне, і зрозуміти, що, виявляється, я поклонялася не Богу, а ідолам. Душеопікунство допомогло залишити ідолопоклонство та повернутися до Бога. Тепер у різних проблемах я можу сама аналізувати своє серце і вже самостійно копати, коли бачу, що щось не так.

Таня