Міжнародний інститут душеопікунства “Coram Deo”

03-10-2023-logo

“Біблійне душеопікунство –  період особливого пастирства душі, під час якого стражденному віруючому пропонують застосувати протиотруту зі скарбниці ліків Святого Письма до конкретних хвороб душі  згідно з Божими особливими цілями для цієї людини – відновленням, зміцненням, розрадою, повчанням, виправленням, перев’язуванням ран, лікуванням та ін. – всім, що потрібно душі для того, щоб вона продовжувала зростати у благодаті». Рон Харріс. 

СІМ ТВЕРДЖЕНЬ 

1. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство є пастирським. Душеопікунство – це вияв пастирського піклування, що є обов’язком керівників помісної церкви. Таким чином, посада пастора включає в себе душеопікунство. Також пастор повинен займатися навчанням, тобто підготовкою душеопікунів. Біблійне душеопікунство не заміщає і не зміщує затвердженного Богом положення пастора-старіійшини. Оскільки душеопікунство належить церкві, біблійний душеопікун повинен допомагати старійшинам і навчати їх займатися індивідуальним душеопікунством з людьми та допомагати їм втілювати Біблію.
Кол.1:28,29; 1Фес. 5:12; Еф.4:11,12,16; Кол.3:16; Рим.15:14; Неєм.8:8; Дії.20:20,3.

2. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство служить Святим Письмом. Будучи всевладним і самодостатнім одкровенням Бога про Себе, Біблія дає церкві вірне тлумачення людських проблем і вказує на вірний шлях їх розв’язання. Медицину та наукову психологію, які є частиною загальної благодаті, також належить приймати і застосовувати як дані Богом, однак другорядні допоміжні засоби на додаток до тих головних засобів, що встановлені у Святому Письмі. Всім сердцем приймати твердження Біблії про те, що вона є самодостатньою, означає, що для розуміння випробовувань та скорбот людини, а також для того, щоб надати їй пораду, потрібно використовувати тільки ті терміни, категорії та ідеї, які ясно викладені в Святому Письмі.
2Тим.3:16,17; 2Пет. 1:3,4; Мф.4:4; Іс.8:20; Неєм.8:8; Як.5:14; 2Хрон.16:12.

3. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство вимагає невпинної ретельної праці з тлумачення Біблії. Біблія не претендує на звання енциклопедії, в якій містяться тексти, що включають в себе всілякі факти про людей, проблеми та їх рішення. Святе Письмо закликає нас невпинно вивчати та обмірковувати те, що в ньому написано для душеопікуна та опікуваного і що сказано про людські проблеми. Святе Письмо подає здорові, правдиві способи розв’язання конкретних проблем, що можуть виникнути у житті Божої дитини (наприклад, проблеми нечистого сумління). Істинне біблійне душеопікунство є результатом вдумливого та ретельного дослідження Біблії, заснованого на здорових принципах тлумачення та застосування систематичного богослов’я до конкретних проблем опікуваного в особистому та суспільному житті.  
2Тим.2:15; Неєм.8:8; Єр.8:8; 2Тим.3:16,17; 2Пет.1:3,4; Рим.15:4; 1Кор.10:6,11.

4. МИ СТВЕРДЖУЄМО,що найбільшу увагу істинне біблійне душеопікунство приділяє тому, що є джерелом найбільших проблем – серцю. Біблійне душеопікунство перш за все навчає нас стерегти своє серце над усе, що стережеться. Святе Письмо звертається до людського серця, тому біблійне душеопікунство також спрямоване саме на нього. Навіть найбільш глобальні зовнішні зміни – якщо при цьому не відбувається внутрішнього зростання у благодаті – є лише витонченим лицемірством та виявом пустого благочестя, що викликає Божий гнів. Найменший крок до каяття і віри – нехай його супроводжують слабкості і невдачі, а люди його не помічають, – вельми цінний в очах Бога. Тому ми маємо стерегти внутрішню людину – твердиню серця; і той, хто займається біблійним душеопікунством, має працювати саме на цій ниві.
Пр.4:23; Єр.17:9,10; Мф.23:25-28; Лк.6:43-45; Єз.14:1-6; 1Пет.2-11; 1Тим.1:5.

5. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство є загальним, а не клінічним. Посада пастора включає в себе душеопікунство, що, як і особисте служіння один одному, входить до обов’язків кожної дитини Божої. Кожен віруючий, якщо в нього є така можливість, повинен піклуватися про душі інших. Заплановані, а також спонтанні дискусії про застосування Святого Письма до конкретних проблемних ситуацій, що проводяться як пастором, так і членами церкви, мають бути звичною справою помісної церкви, що зростає духовно. Церковні керівники, що ведуть справи церкви в повній згоді зі Святим Письмом, повинні оснащувати всім необхідним, наставляти, підбадьорювати, заохочувати тих, хто знаходиться під їх наглядом, а також скеровувати їх та допомагати розвивати неофіційну працю душеопікунства. Професійне душеопікунство, відірване від церкви, що вважає церкву і Біблію недостатніми для розв’язання проблем людини, підриває авторитет Святого Письма та є чужим йому.
Кол.1:28-29; Дії.20:20,31;Кол.3:16; Гал.6:10; Еф.4:11,12,15,16; 1Пет.4:10; 1Кор.14:26; 1Тим.5:17; Євр.13:17.

6. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство є Благою звісткою. Біблійне душеопікунство пропонує те, чого ніяка інша система мислення запропонувати не в силах. Христос, Дивний Порадник, береже людей від безпідставних, викривлених та марних, пустих систем, заснованих на людській філософії; Він закликає навернутися на той шлях, де Бог спонукає їх сприяти глибоким змінам в житті людей. З тими, хто дотримується протилежної точки зору, слід поводитися з терпінням, лагідністю та християнською добротою. Намагаючись завоювати інакомислячих, біблійний душеопікун має зі смиренням та милістю, що являють якості Христа та угодні Отцю всілякого милосердя, показати чудове багатство Істини. Потрібно ясно викривати лжевчення, однак перш за все має бути подане непогрішиме біблійне вчення. Біблійний душеопікун повинен закликати і терпляче повчати, але не сперечатися.
Іс.8:20; Кол.4:6; 2Тим.2:24,25; 1Тим.1:10,11; Еф.4:2,3,14,15.

7. МИ СТВЕРДЖУЄМО, що істинне біблійне душеопікунство є вельми ретельним у застосуванні Святого Письма. Мета біблійного душеопікунства – показати, яким чином людина може втілювати в конкретних життєвих обставинах ті підбадьорення, розраду, розсудливість і повчання, що явлені нам у єдиній волі Божій. Однак потрібно вірно розподіляти Слово Істини. Не кожен християнин, навіть сповнений добрих намірів і бажання допомогти, може дати угодну Богу пораду. Те, що людина має досвід християнського служіння і навіть ступінь богослова, ще не означає, що на практиці вона займається біблійним душеопікунством. Разом з тим, людина, у якої, можливо, немає ни спеціальної богословської освіти, ні баготорічного досвіду служіння, може виявитися чудовим біблійним душеопікуном. Навіть якщо душеопікун звертається до Біблії, цитує відповідні уривки, на їх основі скеровує та розраджує, це ще не робить душеопікунство біблійним. Душеопікунство за суттю своєю стає біблійним лише тоді, коли людина прагне думати і діяти на основі авторитету та вседостатності Святого Письма. Коли душеопікун дивиться на людину, проблему і процес її розв’язання крізь призму Святого Письма, а потім намагається в належний час і в належній мірі застосувати засоби, що їх дано нам в Біблії, – знову-таки у відповідності до вчення Святого Письма, – тоді можна сказати, що він займається біблійним душеопікунством.
1Тим.2:15; Єр.8:8,11; Мф.4:6,7; 2Тим.3:16,17.