Я – мама трьох діток. Так склалося, що виховую їх одна. Більш як 20 років тому я прийняла Ісуса своїм Господом і Спасителем.
Душеопікунство в «Кабінеті» стало справжнім чудом і особливим благословінням у моєму житті. Я прийшла туди зі своєю невирішеною проблемою, яка довгі роки пригнічувала моє життя й життя тих , хто був поруч зі мною.
Перед першою зустріччю було дуже лячно й тривожно. Як можна відкривати наболіле кільком людям одразу, яких я не дуже добре знаю? Але бажання розібратися в собі та отримати відповіді на свої внутрішні запитання було сильнішим.
Я дякую Богу за мудрість і чуйність моїх душеопікунів. Вони були готові уважно слухати, вникати в мою потребу, присвячувати цьому час, молитися за мене, і все це з однією метою – допомогти мені вийти з моєї проблеми.
Приходячи на кожну зустріч, я відчувала, як через послідовні, конкретні запитання, побудовані на біблійній логіці, через виконання домашніх завдань зі мною відбувалося щось таке, чого не бувало раніше. Я вчилася розуміти своє серце через світло Святого Письма. Іноді здавалося, що мене вивертають навиворіт; бувало, що не хотілося більше приходити, настільки пригнічувало глибоке усвідомлення своєї гріховності.
Але я славлю мого Господа за Його роботу в моєму серці, за цю нелегку, але благословенну працю. Мені допомогли викрити неправду, в яку я вірила довгі роки. Мені відкрилася моя сконцентрованість на собі, яка заважала побачити красу мого Христа, і серед винуватців моїх лих я змогла побачити грішників, які також, як і я, потребували Його.
У нашому спілкуванні були моменти, коли мені здавалося, що я просто стою на бетонній плиті свого серця і ніяк не можу зрушити з місця. Але великим чудом для мене стало неймовірне відчуття дії Божої благодаті всередині мене, коли крок за кроком цей бетон м’якшав. Бог показав мені зовсім іншу реальність, в якій вся влада належала не моєму «я», а тільки моєму Цареві, Спасителеві, Ісусу Христу.
Я не полишаю славити мого Господа за ці переживання. Кожен раз, коли я відчуваю, що десь знову гублюся, і моє серце грубішає, я звертаюся до записів, що їх зробила під час душеопікунства, щоб ще раз нагадати собі про те, Хто є Паном мого серця.